Неодноразово задаю собі питання на зразок: Чому я досі сама? або Чому у мене нікого не має?
Я легко знайомлюсь з новими людьми, далі це переростає в телефоні розмови до ранку, потім в довгі прогулянки. І на цьому все… Все зникає вмить…
А як же хочеться теплих і ніжних обіймів, слів від яких паморочиться голова і просто взаємних почуттів.
Напевне, все псую я сама фразою „ми ж з тобою друзі” яка з моїх уст звучить досить часто.
А тепер ше жаліюсь, що не маю стосунків…